Під поняттям “авраамічні релігії” зазвичай мають на увазі три великі монотеїстичні традиції, які виводять свою духовну генеалогію від патріарха Авраама та походять із стародавнього Близького Сходу (Леванту): Юдаїзм, Християнство та Іслам. У ширшому (розширеному) вжитку до них часто зараховують і низку споріднених або похідних традицій.
Юдаїзм — релігія стародавнього Ізраїлю з центром на Союзі (берит) між Богом і народом Ізраїлю, Торі/Танаху, пророчій традиції. Внутрішня різноманітність: рабинський юдаїзм, караїмство, самарянство (часто розглядається як близькоспоріднена, але окрема спільнота давньоізраїльської традиції).
— Християнство: виникло в I ст. н. е. в єврейському середовищі; визнає Ісуса Христа Месією; канон — Старий і Новий Заповіти. Внутрішня різноманітність: католицизм, православ’я, протестантизм (і сотні конфесій), а також нові релігійні рухи християнського походження (напр., адвентизм, мормонська традиція, Свідки Єгови, растафаріанство тощо).
Іслам: VII ст. н. е., Аравійський півострів; акцент на таугіді (єдинобожжі) та пророцтві Мухаммада; Коран як остаточне одкровення, спадкоємність із біблійними пророками (Ібрахім/Авраам, Муса/Мойсей, Іса/Ісус). Внутрішня різноманітність: сунізм, шиїзм (двонадесятники, ісмаїліти тощо), ібадизм; містичні течії (суфізм); регіонально-історичні спільноти (алавіти, алевіти тощо).
Розширене коло (часто включають, але статус може бути дискусійним)
— Багаїзм: постісламська релігія (XIX ст.), що проголошує “прогресивне одкровення” і прямо вписує себе в лінію Авраама, Мойсея, Ісуса і Мухаммада; у довідниках зазвичай класифікується як авраамічна.
Самарянство: давня споріднена з юдаїзмом традиція, що визнає П’ятикнижжя (власна редакція) і зберігає сакральний центр на горі Герізім; здебільшого розглядається як гілка староізраїльської релігії, тобто в авраамічній матриці.
— Караїмство: течія в межах юдаїзму з пріоритетом Письма над усною традицією.
— Мандєїзм (сабеї-мандеї): гностична семітська традиція Месопотамії, що шанує біблійних фігур і особливо Іоанна Хрестителя; частина дослідників зараховує її до “авраамічного поля”, інші підкреслюють її окремішність як гностицизму пізньої античності.
Друзи: спільнота близькосхідного походження з корінням у ісмаїлітському ісламі XI ст., з власним корпусом одкровення й езотеричною доктриною; в академічній літературі їх інколи окремо класифікують, але генеалогічно вони виросли з ісламського (авраамічного) ґрунту.
Інші рухи в межах або на межі великих традицій: ахмадія в ісламі; у християнстві — Латер-Дей-Сейнт (мормонська) традиція, Свідки Єгови, п’ятидесятницькі та інші нові рухи; растафаріанство (афро-карибська релігія, що відходить від християнської біблійної матриці).
Що зазвичай не входить (попри зовнішні подібності або часті помилки)
Язидизм: монотеїстична курдська традиція з давньомесопотамською спадщиною; має спільні імена/мотиви з авраамічними текстами, але історично-теологічно формує окрему лінію (часто класифікується в ширшому колі “язданістських” релігій).
Зороастризм, сикхізм, індійські та далекосхідні релігії: не мають генеалогічного походження з лінії Авраама, навіть якщо є монотеїстичними чи етично близькими.
— Маніхейство, гностичні системи пізньої античності: попри звернення до біблійних постатей, це синкретичні традиції поза авраамічною лінією.
Критерії, за якими релігію зараховують до авраамічних
— Генеалогічний/наративний критерій: апеляція до Авраама/Ібрагіма як до патріарха віри або до спільних біблійних історій (Адам, Ной, Мойсей тощо).
— Теологічний критерій: монотеїзм (єдинобожжя) з уявленням про трансцендентного Творця, що відкривається через одкровення і посланців (пророків).
— Канонічний критерій: авторитет записаного одкровення (Писання) і пов’язаних з ним інституцій закону та етики (Галаха/Галахá, Шаріа, канонічне право, церковні настанови).
— Есхатологічний критерій: лінійна історія спасіння і очікування кінцевого суду/виправдання.
Спільні риси і водночас розбіжності
— Спільні: єдинобожжя; особистісний Бог-Творець; одкровення і пророки; молитва, норми поведінки, милостиня; етичний монотеїзм; есхатологія; священні мови (єврейська, арамейська/грецька, арабська); географічне коріння в Леванті/Аравії.
— Розбіжності: уявлення про Бога (напр., Трійця в християнстві vs. строгий таугід в ісламі і юдаїзмі), статус Ісуса (Месія-Боголюдина vs. пророк), канон Писання (Танах/Старий Заповіт, Новий Заповіт, Коран), поняття Закону і благодаті, ритуальні практики.
Історико-науковий коментар щодо самого терміна полягає в тому, що термін “авраамічні релігії” — модерний аналітичний ярлик (широко вживається з ХХ ст.) у порівняльному релігієзнавстві та міжрелігійному діалозі.
Перевага: підкреслює спільне походження і мотиви, полегшує зіставлення.
Критика: ризик згладжувати радикальні розбіжності, історичні конфлікти та специфіку кожної традиції; можливе “есенціалізування” різноманітних течій під одним дахом.
Демографічна вага
— Сукупно авраамічні релігії становлять більшість релігійного населення планети: орієнтовно християнство ~31%, іслам ~25%, юдаїзм ~0,2% (плюс менші — багаїзм, ін.), залежно від джерела і року оцінки.
